За якийсь час трапилася i тут спокуса Хусейновi. Був бiй, i з бою до шпиталю везли багатьох хрестоносцiв. Потрапив туди той заброда, що збезчестив та вкрав його сестру. Вояка посивiв, але очi лишились такими ж блакитними i жорстокими. I тiло було, як i ранiше, тiльки цього разу сiчене шаблями i бите келефами.

Хусейн виконував найретельнiшим чином усi накази лiкаря-християнина, за походженням сирiйця, i з усiх сил допомагав йому. Але думка про помсту пекла його i вдень i вночi.

Якось, коли християни щось там святкували, вiн виконав усi розпорядження лiкаря-сiрiйця i попрямував до головної брами. Час був непевний, i охоронцi були напоготовi i при повнiй зброї. Хусейн попрохав у сторожi, щоб випустили його за мури по зiлля. А вiн добре знав, яке зiлля шукати. Треба лише спуститись в оту опадину, перейти за пагорб. Там у яру мiж кущами терну росте низенький бур'ян з жовтими ягодами. З них буде смачне питво для хрестоносця. Хусейн назбирав шкiряну торбинку ягiд. Обережно поклав її за пазуху, щоб не пустили соку i не торкались його тiла. Саме тодi й побачив на схилi кiлькох кiз i зiгнуту вбогу бабу. Стара попросила Хусейна скрипучим голосом, щоб вiн допомiг їй пiдiгнати кiз до мiста. Хусейн здивувався - час ще раннiй, а баба повертається до мiста.

I от коли вони вигнали кiз на дорогу, сказала йому, i вiн здригнувся вiд несподiванки:

- Повертайся до гнiзда. Тобi наказують. I викинь отруту...

I знову був звiт. I старший брат йому сказав:

- Ти хотiв отруїти того хрестоносця, який зiвалтував твою сестру. Але ти не мав такого розпорядження. Отож знову порушив наказ i тому тепер пiдеш у грецький монастир!

I коли Хусейн повернувся до Гнiзда, ще раз був покараний за те, що без дозволу i без наказу вивчав у монастирi грецьку мову, за те, що вiн iз покарання влаштував для себе радiсть у вивченнi чужої науки. Тепер його надiслали на узбережжя разом з караваном, нiби полоненого.